Частина 1: джерела

Точно визначити початок історії біржової торгівлі неможливо. Народження цього торговельного інституту дуже сильно розтягнуто в часі й просторі, адже біржі – це винахід суспільний, котрий з’явився внаслідок розвитку торговельних відносин і фінансових інструментів.

На думку істориків, слово “біржа” народилося на початку XIV століття у фламандському місті Брюгге. Словами  «borsa», «boursa», «boerse», «beurs» купці з усією Європи називали великий будинок у Брюгге, що належав городянинові цього славного міста зі знатного роду Ван дер Бурсе, у якому  з 1309 року почали проводитися регулярні зустрічі купців, на яких  вони дізнавалися останні новини, обговорювали свої справи й укладали угоди. Слово це мало великий успіх, швидко поширилося в інші країни й стало використовуватися для позначення подібних купецьких зборів на площах, центральних вулицях міст, тавернах, кав’ярнях і постоялих дворах.

Однак  слово «біржа» існувало паралельно й з іншими назвами. Англійці й американці дотепер продовжують називати біржу винятково своїм словом «exchange». Біржа в Ліоні в XVI столітті йменувалася Площею обмінів, у Марселі – Ложею. У Барселоні й Валенсії біржу назвали Лонха. Часто збори купців – особливо в південних країнах – проводилися на відкритому повітрі. У Лісабоні й іспанському Кадісі місцем зустрічі купців служили центральні вулиці цих міст. У Севільї купці збиралися на щаблях кафедрального собору, у Генуї – на Новому ринку, а у Флоренції – на Банківській площі. У Венеції торговельний люд полюбляв галереї вулиць біля мосту Ріальто й так звані Лоджії купців. Однак незважаючи на різні назви, суть купецьких зборів скрізь залишається однаковою.

Прообразом товарної біржі можна вважати традиційні європейські сезонні ярмарки, на яких снували юрби ділків, що зводили покупців і продавців. Ну чим не нинішні брокери? В XIII столітті мав місце досить цікавий феномен:  ярмарки в містах Шампані й Брі проводилися шість разів у рік, і кожна тривала два місяці. Таким чином, загальноєвропейська торгівля в цьому районі проводилася цілий рік. Купці на ярмарках активно використовували замість готівки вексель, який з’явився в Італії  у XI столітті. Крім торговців на ярмарках працювали нотаріуси й італійські банкіри, що видавали кредити.

Фактично, північний Брюгге дав біржі назву, але сама біржова діяльність зародилася набагато раніше в торговельних містах європейського Середземномор’я. Описи первісних бірж в Італії й Іспанії мало чим відрізняються від більше пізніх картин збіговисьок у Брюгге й Франції. Ще в Древньому Римі діяли регулярні збори купців, які називали «Collegia mercantorum». Зустрічі торговців, аналогічні зустрічам у Брюгге або Венеції, цілком могли відбуватися в давньоримському порту Остія в II столітті нашої ери. На збережених мозаїках цього міста можна помітити місця, спеціально відведені для зустрічей купців і хазяїв іноземних судів.

Підйом біржової діяльності в середньовічній Європі має під собою глибокі економічні підвалини. Справа в тому, що обсяги товарообміну з XII століття почали різко зростати в наслідок появи надлишкової сільськогосподарської продукції. Нові міста в Європі з’являлися як гриби після дощу, стаючи центрами зростаючого ремісничого виробництва й торгівлі. В XII-XIV століттях Європа робить рішучий крок від сільського до міського способу життя, тобто від прямого споживання до товарного обміну, від натуральної домашньої економіки – до ринкової. Згодом купці відмовляються від незручної мінової торгівлі на користь торгівлі грошової, що спричиняє появу фінансових інститутів і інструментів спочатку в Італії, а потім і у всій Європі.

До XIV століття в Європі формуються два основних торговельних райони, у яких концентрується діяльність купців:  південна область із центрами у Венеції й Генуї й північна область із центром у Брюгге. Італійські міста виділилися завдяки своїй торгівлі зі східними країнами, що поставляли в Європу золоту монету, пряності, шовк. Брюгге був великим перевалочним пунктом та центром регіональної фламандської торгівлі, а також виділявся виготовленням високоякісного сукна з англійської вовни. Міжнародна торгівля в XIII-XV століттях була зосереджена в руках італійських купців. Кораблі, що заходили в гавані Брюгге, плили як правило з Венеції й Генуї. Професіоналами кредитних операцій у фламандських містах також були італійці. Однак в XV столітті в Італії з’явилася своя текстильна промисловість, Брюгге втратив свій економічний вплив, і центром європейської торгівлі стали італійські міста.

Величезні грошові суми, що притікали в італійські міста від папської десятини й вигідної торгівлі зі Сходом, розміщалися в різних кредитних конторах. Саме північна Італія, будучи місцем зосередження міжнародної торгівлі й капіталу, стала батьківщиною кредитних відносин. Багато фінансових термінів мають італійське походження. Італійське слово “banca”, що означає лаву, або крамницю, на якій міняли здійснювали обмін, стало згодом застосовуватися для позначення кредитних установ і перекочувало в більшість мов миру. Термін “банкрутство” також має італійське походження: “banca rotta” – “зламана лава”. У ті далекі часи вдачі були жорстокими. У випадку, якщо міняла обманював клієнта або відмовлявся платити за векселем, його лаву ламали, а його самого відправляли у вигнання. /Ольга Паскаль/


Частина 2: біржові інновації Венеції, Антверпена та Амстердама

Золоте століття Венеції припало на XV сторіччя. Величезні прибутки від майже монопольної торгівлі зі східними країнами осідали на банківських рахунках венеціанських купців. В XV столітті в галереях біля мосту Ріальто вже другу сотню років діяли так звані “письмові банки”, завдяки яким для оплати досить було зробити запис у банківській книзі. Для здійснення угоди ще був потрібний наявний товар, але вже не була потрібна готівка, яка лежала в підвалах італійських банків.

Столітня торговельна могутність Венеції закінчилась на початку XVI століття, а у центрі європейської торгівлі опинилось фламандське місто Антверпен, розташоване  на берегах ріки Шельда.

Біржа в Антверпені начала функціонувати в 1469 році і являла собою місце зборів торговців. Це була площа, оточена галереєю купецьких крамниць, де торговці представляли свій товар. Головний винахід антверпенських біржовиків стосувався торгівлі зерном. Тут уперше стала практикуватися торгівля за зразком: замість всієї партії товару покупцеві пред’являлася якась його частина. А придбане зерно він одержував на біржовому складі або в порту. Біржова торгівля зробила великий крок до абстрагування: замість наявного товару об’єктом угоди стала виступати його умовна позначка. Біржа при цьому гарантувала відповідність зразка товару й партії.

У результаті війни Голландії за незалежність від іспанського монарха, що почалася  в 1572 році, північні провінції країни стали першою у світі буржуазною республікою, а  центром світової торгівлі  – не Антверпен, а розташований на північ від нього Амстердам, де відбувся справжній прорив у   біржовій торгівлі.

Ще в епоху найвищої могутності Антверпена в середині XVI століття були закладені основи для переміщення центру світової торгівлі в Амстердам: у його порту було сконцентровано 60% світових вантажних перевезень, що включали в себе головним чином зерно й матеріали для будівлі судів.  А в XVII столітті амстердамський порт уже вражав гостей небаченим розмахом міжнародної торгівлі, адже щодня в гавані одночасно перебувало від 1000 до 8000 судів із усього світу.  Вигідним нововведенням була й наявність складу, де зберігалися всі товари, що були привезені у місто.

Перша амстердамська біржа була утворена близько 1530 року, а переїзд у новий будинок, розташований  на центральній площі міста напроти будинку Банку й штаб-квартири Ост-Індської компанії, відбулося в 1631 році. Спочатку біржа в Амстердамі була винятково товарною. Із практики Антверпенської біржі була запозичена торгівля зерном за зразками і сама зовнішня форма біржі – площа-двір, оточена галереєю крамниць і контор, на якій опівдні юрбилося до 4500 чоловік. Однак незабаром на біржі стали торгуватися й цінні папери, у зв’язку із чим Амстердамська біржа часто називається першою фондовою біржею, однак таке твердження не є точним. Ще в XIV столітті в Італії почалася торгівля державними борговими зобов’язаннями, а торгівля акціями почалася  в Лейпцизі ще в XV столітті, де на ярмарках продавалися “частки” німецьких рудників.

Розквіт Амстердамської біржі можна із упевненістю назвати проривом у біржовій діяльності:  небачених до цього обсягів досягли торги на ринку цінних паперів, який характеризувався ліквідністю, відкритістю й можливістю спекулятивних операцій. Біржа стала місцем, де вільно торгуються акції великих і дрібних компаній, векселі, державні боргові зобов’язання, заставні. При цьому амстердамська біржа співробітничала із банком, що забезпечувало швидке, надійне й ефективне проведення всіх розрахункових операцій. Чіткий механізм, створений голландськими банкірами, зробив торгівлю на Амстердамській біржі доступною й простою. Якщо на початку XVI століття акціями могли торгувати близько 20 привілейованих представників великої буржуазії, то вже до середини століття у гру на Амстердамській біржі були включені широкі маси населення.